«Два людських винаходи можна вважати
найтяжчими: мистецтво керування і мистецтво виховання»
І. Кант
Морально-духовне
становлення учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально -
значущої, сповненої особистісного сенсу життєдіяльності є найважливішою
складовою розвитку суспільства та держави. Напрями державної політики в галузі
виховання сформульовані у законах України "Про освіту", "Про
загальну середню освіту", "Про дошкільну освіту", "Про
позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", у
Національній доктрині розвитку освіти, Конвенції ООН про права дитини.
Закладена в них методологія виховання надає пріоритет розвиненій особистості,
її життєвому й професійному самовизначенню, самореалізації, життєтворчості
згідно з національними цінностями та в контексті ідеї інтеграції Української
держави у європейський простір.
Прийняття Україною
європейських цінностей передбачає необхідність переоцінення та укріплення
позицій в соціально-економічній, демографічній, національній та духовній сферах
нашої держави. Тому на
сучасному етапі розвитку суспільства виникає необхідність вивчення світового
досвіду у вирішенні нагальних проблем
виховання та освіти учнівської молоді. Використання позитивного педагогічного досвіду зарубіжних країн
безсумнівно сприятиме вдосконаленню національної системи освіти, так як
соціально-економічні зміни в житті сучасного українського суспільства.
Формування громадянина в Україні сьогодні
детерміноване суспільними процесами, суперечність і складність яких полягають у
тому, що наша країна стала на шлях одночасної побудови національної держави і
громадянського суспільства. Розвинені країни Європи ці процеси започаткували
значно давніше і продовжують удосконалювати їх сьогодні. Становлення
громадянина України в умовах сьогодення базується на системі громадянського
виховання в умовах сім’ї, родини, навчальних закладів, установ культури,
громадських організацій та об’єднань тощо. Система громадянської освіти й
виховання в Україні є недосконалою і потребує концептуального підходу.
Посилена увага до проблем громадянського
виховання зумовлена також тенденціями європейської інтеграції. Єдиний
європейський освітньо-виховний простір стає для України суспільно значущим і
актуальним. При цьому кожна країна розробляє і впроваджує власну стратегію
громадянського навчання й виховання підростаючого покоління у третьому
тисячолітті.
Європейський вибір України означає
необхідність критичного осмислення і творчого використання досвіду
європейського суспільства, особливо у сфері освіти і виховання. Україна виявляє
значну зацікавленість до вивчення сучасних виховних процесів у країнах Європи.
Звичайно, в кожній державі громадянське виховання має свої особливості. Так,
наприклад, у Великій Британії та Франції громадянськість педагоги розглядають
як ядро патріотизму і засіб виховання законослухняного громадянина, а разом з
тим і компетентного, повноправного громадянина Європи. Тож виховання рис
громадянськості у молоді набуває сьогодні особливого значення, що пов`язано з
розбудовою єдиного європейського освітньо-виховного простору. З огляду на це
важливим і актуальним є концептуальне осмислення теоретичних та прикладних
засад громадянського виховання, визначення його сутності, цілей і завдань,
ґрунтовне розкриття творчого потенціалу виховних і навчальних програм, що діють
у країнах Європи; розширення компетенцій з урахуванням виховної ситуації в
Україні; вивчення традиційних і сучасних методик виховання громадянськості у країнах
Європи з метою використання всього раціонального, корисного та
культуровідповідного для української освітньої практики.
На
кого ж має бути спрямована дія громадянської освіти? Освітяни європейських
країн розробили декілька варіантів відповідей на це запитання. Різняться вони
підходами до визначення об'єктів спрямування такої дії. Розглянемо один з них.
Отже, об'єктами громадянської освіти є:
-
суспільство. Дія громадянської освіти
спрямована на суспільні об'єкти— соціальні групи людей. Головною є
просвітницька діяльність. Серед важливих
напрямів європейські педагоги називають права людини і демократичні відносини в
суспільстві. Основна вимога такої освіти — неперервність, тобто «освіта
протягом життя»;
-
учнівська молодь. На
думку багатьох педагогів, цю групу варто виділити як окремий об'єкт спрямування
дії, ґрунтується на навчальному закладі —
основній ланці освітнього процесу. В ході педагогічного впливу в учнів мають бути сформовані вміння і навички існування в
суспільстві, розуміння необхідності власного розвитку і внеску в життя
суспільства.
Стержнем у виховній роботі має стати
національна ідея, рушійна сила становлення, розвитку та функціонування
будь-якої нації. Такою ідеєю на сьогодні є «Україна
– єдина країна!» Україна утворилась як поліетнічна держава, у ній
споконвіку проживають різноманітні компактні етнічні групи: українці, росіяни,
угорці, румуни, молдавани, поляки, татари, євреї і т.д. Слід пропагувати
своєрідний «вінок» національних традицій України. Ми живемо в часи інтеграції.
Кожна держава, яка застрягне у міжетнічних та міжнаціональних конфліктах,
зупиниться у своєму розвитку. Поглянемо на сучасні успішні держави. Моноетнічна
Японія стала однією з наймогутніших лише тоді, коли відкрила себе світові й
перестала демонструвати своє самурайство. У США кожен американець – справжній
патріот. При цьому в цій країні ніколи не було єдиного етносу (навіть індійські
племена не об’єднані в єдиний етнос). Федеративна Німеччина також стала сильною
лише тоді, коли велика кількість земель, незалежних держав, об’єдналися. Але
хіба не процвітають у цих країнах національні традиції, хіба там відсутній
національно-патріотичний дух?
В сучасних умовах європейський вектор
зумовив виховання патріотизму. Так дійсно, патріотизм не можна нав’язати, його
тільки можна виховати.
Сучасне виховання має
відігравати випереджальну роль в демократичному процесі, ставати засобом
відродження національної культури, припинення морально-духовної деградації,
стимулом пробудження таких якостей, як совість, патріотизм, людяність, почуття
власної гідності, творча ініціатива, підприємливість тощо; гарантом
громадянського миру і злагоди в суспільстві. З огляду на це діяльність класного
керівника мусить будуватися так, щоб сприяти становленню особистості як творця
і проектувальника власного життя, гармонізації та гуманізації відносин між нею
та довкіллям.
Актуальність питання
«Формування національної свідомості учнів у контексті до європейського
освітнього простору» незаперечна. Адже
Україна є найетнічною державою, в якій проживають представники близько 130
національностей. Доля нації значною мірою залежить від громадянської позиції
молоді, починаючи з тих, хто знаходиться на учнівських лавах. Саме їм належить
зберегти і продовжити славні сторінки життя українського народу, його традиції
і звичаї, пам'ятки культури і підтримувати курс на відродження української
нації, розбудовувати українську державу і вести її до світового визнання на
високому рівні.
Відповідно до Національної програми виховання дітей та
учнівської молоді в Україні одними із основних принципів виховання є:
принцип
національної спрямованості виховання, який передбачає формування у дітей та учнівської молоді
національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу, шанобливого
ставлення до його культури; здатності зберігати свою національну ідентичність,
пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та
захисті своєї держави;
принцип полікультурності,
який передбачає інтегрованість української культури у
європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов:
формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до
відмінних від національних ідей, цінностей, до культури, мистецтва, вірування
інших народів; здатності диференціювати спільне й відмінне в різних культурах,
сприймати українську культуру як невід'ємну складову загальнолюдської культури.
Тому формування
національної свідомості учнів у контексті до європейського освітнього простору
займає вагоме місце у сучасному виховному процесі. А останні події, що
відбуваються у нашій державі, спонукали мене, як класного керівника, приділити більше
уваги цьому питанню.
Я класний
керівник учнів ІІ курсу, дівчат, що оволодівають професією «Швачка. Кравець».
Ще в І семестрі І курсу мною серед учениць було проведено опитування на тему
«Вшанування національних традицій у вашій сім’ї» та анкетування «Я- патріот»
(Додаток1). Ми говорили про те, які
національні традиції вони знають, де про них почули (в сім’ї чи в школі), як
ваша родина відзначає відомі свята, і які саме національні свята, чи говорять у
родинах дівчат українською мовою. Це ж саме опитування я провела нещодавно. І
воно показало, що інтерес до національної культури зріс у сім’ях дівчат, напевно
останні події зачепили душевні нотки тих людей, які були байдужі до
національних традицій ще якийсь рік тому. З національними цінностями учні зустрічаються в сім'ї та в навчальному
закладі. У ліцеї цей процес проходить двома напрямкам: через навчальні предмети
і вдало організовану виховну роботу.
Програма
«Формування національної свідомості учнів»:
n години
пам’яті,
n години
зустрічей,
n години
інформування,
n усні
журнали із залученням Інтернет ресурсів, використанням мультимедійних
презентацій, відеороликів,
n навчальні дебати (є
важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок
аргументованого висловлювання)
Кожна учениця веде «Листи про добре і прекрасне»
«Любити свої враження дитинства, свій навчальний
заклад, своє місто чи село, свою країну, свою культуру і мову необхідно для
морального вибору людини. Адже людина - це не степова рослина перекотиполе, яку осінній вітер гонить степом».
Д.С. Лихачов
Занотовують
найкращі враження, які вони отримали в певний період свого життя (день, місяць,
під час поїздки з родиною та ін.)
Більшість учениць
групи входять до складу членів історичного клубу в ліцеї, де вони мають
можливість глибше ознайомитись зі сторінками нашої історії, відчути
самобутність та неповторність культури представників всіх націй, що становлять
українську політичну націю.
Становлення української державності, інтеграція в
європейське і світове співтовариство,побудова громадянського суспільства передбачають
орієнтацію на Людину, націю, пріоритети духовної культури, визначають основні
напрями реформування навчально-виховного процесу.
Ми - сильна, гарна нація! Ми – патріоти своєї
держави! Ми - нація, яка переможе!
Але
щоб претендувати на місце в європейському суспільстві, ми повинні показати свій
рівень сформованості національної свідомості. І цей рівень повинен бути
найвищим!..
Немає коментарів:
Дописати коментар