Урок математики як засіб естетичного виховання учнів

Одним із чинників всебічного гармонійного розвитку особистості є її естетичне виховання.

Естетичне виховання - складова частина навчально-виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

У процесі естетичного виховання на уроках формуються естетична свідомість і естетична поведінка учня.

Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо. Важливими її елементами є:

- естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності;

- естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного;

- естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється.

Саме вони обумовлюють естетику поведінки особистості - ознаки прекрасного у вчинках і діях людини (ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми).

У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може бути байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому важливо, щоб учні вміли розрізняти справді красиве і потворне.

Під час естетичного сприймання виникають певні емоції, тому навчально-виховний процес має створювати сприятливі для формування емоційної сфери учнів умови, адже багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.

Естетична культура — це здатність особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси.

Естетична культура містить у собі такі компоненти: естетичне сприймання; естетичне почуття; естетичні потреби; естетичні смаки; естетичні ідеали.

У навчальному процесі естетичному вихованню сприяє викладання всіх навчальних предметів. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Краса математики полягає в логічній чіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховне значення мають естетика праці учнів і продуктів праці, вміння та навички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити себе.

Естетичне виховання здійснюється комплексом засобів. Велике значення має матеріальна база кабінету математики, декоративне оформлення приміщення. Не випадково у навчально-виховних закладах, якими керував А. С. Макаренко, відвідувачі відзначали безліч квітів, блискучий паркет, дзеркала, білосніжні скатерки в їдальнях, ідеальну чистоту в приміщеннях.

У математиці чимало прекрасного.

Ось що говорять про це відомі математики:

«Математика володіє не тільки істиною, але і вищою красою-красою відточеною і суворою, піднесено чистою і прагнучою до справжньої досконалості, яке властиво лише найбільшим зразкам мистецтва»

    Б. Рассел

«Математика - один з видів мистецтва»

Вінер

Будь-який урок, семінар, лекція має естетичний потенціал. Цьому слугує творчий підхід до вирішення пізнавальної задачі, виразність слова викладача та учнів, підбір та оформлення наочного і роздаткового матеріалу, акуратність записів і креслень на дошці і в зошитах.

Система роботи з естетичного виховання на уроках математики:

1. Побудова геометричних фігур: прямокутників, трикутників, квадратів, трапецій за допомогою лінійки та олівця (як на дошці, так і в зошиті).

2. Побудова геометричних фігур: прямокутників, трикутників, квадратів, трапецій без допомоги лінійки (як на дошці, так і в зошиті).

3. Побудова малюнків на координатній площині, у просторі.

4. Застосування музичних фізхвилинок під час проведення уроків математики (особливо якщо уроки стоять парами).

5. Проведення інтегрованих уроків: математика та художня культура, математика та креслення.

7. Естетичне ведення записів у робочих та контрольних зошитах з математики.

8. Створення стереометричних об’ємних фігур: куба, прямокутного паралелепіпеда, призми, конуса.

Система роботи з естетичного виховання під час позаурочної роботи з математики:

1. Виготовлення плакатів до тижня математики.

2. Створення пейзажів та малюнків за допомогою геометричних фігур.

3. Створення кросвордів та сканвордів з основних тем математики.

4. Підбір фотокарток з природними явищами та речовинами, де показано застосування осьової симетрії (обличчя людини, пропорції тіла), симетрії відносно точки та відносно прямої, півпарабола (райдуга, політ літака), гіперболи та прямої; Симетрія є тією ідеєю, за допомогою якої людина протягом століть намагалася осягнути і створити порядок, красу і досконалість.

5. Підготовка та естетичне оформлення рефератів по біографіям видатних математиків.
6. Математичний гурток «Фрактал». Фрактал - це геометрична фігура, певна частина якої повторюється знову і знову, змінюючись в розмірах. Звідси випливає принцип самоподібності. Всі фрактали подібні самим собі, тобто вони схожі на всіх рівнях.

Естетичне виховання – це виховання естетичних смаків, суджень, здатність відчувати, цінувати й творити прекрасне. Саме естетичному вихованню сприяє мова математики. Мова математики - це особлива мова науки. На відміну від природної мови, яка є якісною, мова математики насамперед кількісна. Кількісна мова математики - стислість і точність. У цьому її величезна перевага і в цьому її краса. Саме в математичній мові втілюється одна з основних ознак краси в науці - зведення складності до простоти.

Душа й серце, талант і любов – вони є у педагога, або їх немає. Якщо є, то як і в художника, підживлюються вони не стільки свідомістю, скільки підсвідомістю, в якій за порогом свідомості перебувають естетичні почуття, естетичні переживання, естетичні оцінки, естетичний ідеал.

МОВА ТІЛА ВИКЛАДАЧА НА УРОЦІ

Постава, погляд, міміка, жести - це не повний перелік усіх тих компонентів, що складають систему сигналів нашого тіла. Це і є мова тіла. Наше тіло «говорить» постійно, щосекунди сигналізуючи про щось: зосередженість, сонливість, недовіру, відчуженість, закоханість. Більше того, на думку психологів, спілкування між людьми на 2/3 є невербальним і лише 1/3 інформації ми отримуємо шляхом вербальної (словесної) комунікації.

Кілька порад невербального спілкування викладача з учнями на уроці:

• Перш ніж розпочати урок, дайте можливість погляду повільно «поблукати» кабінетом, приміщенням, «збираючи» погляди учнів. Не починайте говорити, щойно переступивши поріг. Краще зачекати, поки учні заспокояться. Інакше викажете своє хвилювання, що негативно вплине на дисципліну в групі. Вітаючись з учнями на початку уроку: «Доброго ранку! Я хотів (-ла) би розпочати наш урок», - не дивіться у вікно. Цей погляд по-зрадницькому викаже, чого насправді хотів би викладач: утекти туди, куди спрямований його погляд.

• Під час уроку знайдіть собі позитивно налаштованого учня. Адже ви нервуватиметеся іще більше, якщо дивитиметеся на учня, який, скажімо, постійно позіхає, а то й взагалі не сприймає вас як викладача. Знайдіть собі учня зі знаком «+», який зацікавлено слухатиме матеріал. Цей позитивний контакт з одним учнем автоматично переноситься і на решту групи. Адже, з точки зору кожного учня, ви дивитеся саме на нього, тому кожен приписуватиме собі цей «доброзичливий» погляд.

• Якщо можна, то уникайте неспокійного ходіння перед учнями: тим самим ви відвертатимете увагу дітей від змісту уроку. Але й стояти, як укопаному, не слід. Поки ви хвилин 20 пояснювитимете новий матеріал, не завадило б двічі або тричі спокійно перейти на інше місце, але не кваплячись і не гарячкуючи.